Сергей Борщевский: Обломок "русского мира" в Испании: горькая судьба агентов КГБ
obozrevatel.comКогда около шестидесяти лет назад, еще школьником, я начинал изучать испанский язык, приобрел большой испанско-русский словарь под редакцией Хусто Ногейры и Генриха Туровера. Я и сейчас время от времени к нему обращаюсь.
Один из соавторов, Генрих Туровер, был известным лингвистом, профессором, а в то же время переводчиком-синхронистом во время международных встреч высшего советского руководства. Со всеми последствиями посредством контактов с соответствующими службами.Далее текст на языке оригинала Знання іспанської мови, а заразом і контакти успадкував від батька зараз уже аж ніяк не молодий Туровер-молодший, Філіп Генріхович.
1983 року цей москвич з королівським іменем узяв шлюб з громадянкою Іспанії і переїхав до дружини. Згадаймо 1983 рік, який пройшов в СССР під знаком Андропова і кульмінацією якого стало його ж таки, Андропова, повідомленням 24 листопада про те, що Совєтський Союз збільшує на своїх підводних човнах кількість ракет, націлених на США.
А незадовго перед тим військові навчання країн НАТО в Кремлі мало не прийняли за початок світової війни, теж з усіма можливими наслідками. А тепер поміркуймо, хто з совєтських громадян за таких обставин міг залишити батьківщину і переїхати в цитадель капіталізму? Уточню запитання: чи могла отак просто виїхати з СССР до Іспанії чи будь-якої іншої капіталістичної країни людина, не пов'язана з КГБ? Не переповідатиму пригод Туровера-молодшого на Заході, які зрештою зробили його, на той час громадянина Швейцарії, наприкінці 1990-х джерелом і протагоністом грандіозного скандалу, пов'язаного із золотом партії - первісними капіталами еліт не лише Росії, а й низки інших постсовєтських країн.
